Футбол

IMG_5002Футбол − одна з найпопулярніших ігор на планеті. Він є беззаперечним лідером серед інших видів спорту за кількістю своїх прихильників. Тисячі вболівальників заповнюють трибуни стадіонів, щоб підтримати свою команду, а ще більше глядачів у цей час завмирають біля екранів телевізорів. Безумовно, футбол − всенародна гра. Гіпнотизуюча сила футболу поряд із видовищністю цієї гри полягає в її демократичності: будь-яка більш-менш рівна ділянка землі дозволяє чи то в місті, чи в селі незалежно від пори року і погоди поганяти м’яча.

Кожен, хто захоче стати справжнім футболістом, повинен знати, що тільки систематичні заняття можуть привести його до вищих спортивних досягнень. Майстер футболу починає свій спортивний шлях у низовому колективі. Його першими вихователями і наставниками у спорті є вчителі фізичної культури і тренери ДЮСШ. Від того, наскільки високі їхні знання і організаторські здібності, багато в чому залежить подальший розвиток футболу в нашій країні.

Ніхто точно не знає, коли і де зародився футбол. Сучасний формат гри, коли дві команди по 11 футболістів у кожній протистоять одна одній на обмеженому просторі, склався у Великобританії у ХІХ столітті. Однак існують документальні свідчення, що гру, у чомусь схожу на футбол, знали ще у Давньому Китаї, причому задовго до того, як легіонери Юлія Цезаря принесли у Британію гарпастум – римську гру в м’яч.

Ті, хто називає футбол «грою для робочих», мабуть, не знають про те, що регламент і порядок цієї, колись не організованої «дикої», гри встановився не де-небудь, а в командах приватних шкіл і університетів Оксфорда і Кембриджа. Цікаво, що навіть у найсучасніших правилах гри у футбол не зустрінеш правила, які в 1862-му сформулював Трінг і які передає суть футболу: «Завдавати ударів дозволяється лише по м’ячу». Хіба скажеш точніше?! Як і мета гри – «перемогти, забивши більше голів, ніж суперник». Цих двох правил та заборони грати руками достатньо для футболу в його найпростішому вигляді – для «дворового футболу». Додайте ще правило офсайду і серйозно наблизитеся до офіційного футболу.

Для початку розберемося, хто ж власне створює футбольні закони. Це організація завжди перебувала в тіні ФІФА і УЄФА. А даремно. Адже це ФІФА та всі інші грають за правилами цієї організації, а не навпаки! Це ФІФА свого часу зобов’язалася виконувати рішення цієї структури.

Отож, International Football Association Board (IFAB, або ІФАБ) – це організація, що визначає правила гри у так званий association football – тобто те, що ми звикли визначати як просто футбол, а за океаном називають сокером.

6 грудня 1882 року в Манчестері відбулася зустріч Англійської, Шотландської, Ірландської, Уельської футбольних асоціацій з метою  вироблення спільних правил футболу. До того моменту матчі національних збірних проводилися за правилами асоціації господарів, проте перше робоче засідання ІФАБ відбулося лише 2 червня 1886-го року в Лондоні. Взяли участь 4 особи – по одному представнику від кожної з Home Nations (перераховані вище). З того часу ця організація диктує свою волю всьому світу. Лише 25 травня 1904 року в Парижі народилася ФІФА. З першого ж дня ФІФА задекларувала, що матчі під її егідою проводяться тільки за правилами ІФАБ. А лише в 1913 році представник ФІФА був допущений до ІФАБ. Цікаво, що нормальні стосунки збереглися навіть після виходу в 1920 році британців зі складу ФІФА. З 1958 року склалася сучасна структура ІФАБ: вісім осіб – по одному представнику від Англії, Шотландії, Уельсу та Північної Ірландії (Home Nations) і чотири представники ФІФА. Щоб бути прийнятою, пропозиція має отримати мінімум шість голосів «за». Засідання ІФАБ проходять раз на два роки.

Звичайно, за сотню років вплив ФІФА помітно зріс. Але ФІФА, як і раніше, віддає перевагу організаційним питанням футболу, залишаючи ІФАБ теорію гри. Правда, зараз між ними рівновага – рішення ІФАБ мають бути обов’язково затвердженими ФІФА, а ФІФА самостійно не змінює Правила гри.

Для України футбол – спорт номер один, хоча, на превеликий жаль уболівальників, Національна збірна України з футболу, порівняно з іншими світовими збірними-грандами, не має гучних досягнень на міжнародній арені. Максимальний результат – чвертьфінал  Чемпіонату світу в Німеччині, де ми поступились збірній Італії.

Значно кращі результати у нашої молодіжки. Наші хлопці два рази виборювали срібло на чемпіонатах Європи.

На клубному рівні донецький «Шахтар» в 2009 році тріумфував у фіналі Кубка УЕФА проти бременського «Вердера», а київське «Динамо» в  найпрестижнішому клубному турнірі Лізі Чемпіонів у 1999 р. дійшло до півфіналу, де поступилось мюнхенській «Баварії».

Центром футболу в Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини  є факультет фізичного виховання. Його студенти завжди складали основу збірної університету. Збірна є постійним переможцем міської спартакіади, регулярно бере участь в обласній першості серед студентської молоді. В 2007 році наші хлопці стали кращими на спартакіаді Черкаської області серед студентства і отримали право представляти  область на наступному етапі турніру.

Звичайно, футбол в університеті популярний не тільки на факультеті фізичного виховання. Щорічно проводяться змагання між збірними факультетів та спартакіада першокурсників, де кожен студент може отримати не тільки позитивні емоції від перемоги і самої гри, а й потрапити до основної збірної університету.

Футбольною гордістю університету є наші зірки-випускники: майстер спорту Олександр Казанюк – гравець ПФК «Олександрія» (перша та  премʼєр-ліга України) і Антон Шевчук – гравець молодіжної збірної України.

Напишіть відгук