Дзюдо

IMG_8540Дзюдо – один із видів японських бойових мистецтв, що виник на базі дзю- дзюццу в кінці XIX століття. Основоположником сучасного дзюдо є Дзігоро Кано (1860 – 1938), який термін «дзюдо» трактував як «шлях гнучкості». Вивчивши досконало відомі на той час стилі дзю-дзуцу, майстер виключив з цієї боротьби удари, зробивши дзюдо більш безпечним, цікавішим видом спорту. Протягом десятків років складались особливі правила, традиції дзюдо. В результаті був сформований особливий кодекс честі дзюдоїста:

  • ввічливість;
  • сміливість;
  • щирість;
  • контроль над собою;
  • чесність;
  • скромність;
  • дружба.

Велике значення Дзігаро Кано надавав досягненню максимального результату. За ним, метою боротьби дзюдо є досягнення кращого результату з мінімальними зусиллями. Він говорив: «Максимальний результат – фундамент, на якому стоїть дзюдо». Цей принцип повністю може бути використаний у системі фізичного виховання. На жаль, Дзігаро Кано не дожив до визнання створеної ним боротьби. Він помер в 1938 році у віці 78 років. В Європі та США японських майстрів приймали з великою шаною та повагою. З кожним роком зростала кількість спортивних шкіл, де навчали мистецтву боротьби дзюдо. В червні 1951 року засновано Міжнародну федерацію дзюдо, яку очолив єдиний син Дзігаро Кано – Рісей. Інтернаціоналізація та розвиток олімпійського руху приводять до того, що спортивна складова дзюдо стає головною. В 1956 у Токіо пройшов перший чемпіонат світу, в якому взяв участь 31 учасник з 21 країни. В 1964 році дзюдо ввійшло до програми Олімпійських ігор. Сьогодні до Міжнародної федерації входять 178 країн. У світі більше 20 мільйонів осіб займаються дзюдо, лише в Японії близько 8 мільйонів. За кількістю учасників дзюдо поступається лише футболу.

Дзюдо поділяють на боротьбу в стійці та лежачи (партері). На відміну від боксу, карате та інших ударних стилів єдиноборств, основою дзюдо є кидки та прийоми, які виконують у партері: утримання, удушення та больові. Серед інших видів боротьби (греко-римської, вільної та самбо) дзюдо вирізняє менше використання фізичної сили при виконанні прийомів та більша різноманітність дозволених технічних дій. В основі дзюдо лежить принцип максимального використання сили суперника. Боротьба в стійці включає переміщення, вхід у захват, вхід на кидок та проведення кидка. Контакт між суперниками починається з моменту захвату за кімоно. В дзюдо заборонені удари, захвати руками за ноги, больові впливи на очі, рот і ніс, больові і прийоми удушення в стійці. В партері дозволені больові тільки на ліктьовий суглоб.

В Уманському державному педагогічному університеті ім. Павла Тичини на факультеті фізичного виховання секція дзюдо існує 9 років. За цей період збірна команда факультету фізичного виховання досягла вагомих здобутків у командному та особистому заліках. Так, в стінах нашого університету, займаючись дзюдо, виросли 3 кандидати в майстри спорту: Горбатюк Артем, Петренко Юлія, Кучмій Юрій, та борці, які теж мають високі спортивні звання: Мошенський Владислав, Лорсанов Аслан, Кірнос Эвген, Османов Азамат, Ханемкулов Язберді. Наші спортсмени неодноразово захищали честь університету та факультету на змаганнях обласного, всеукраїнського та міжнародного рівнів. Головною метою секції дзюдо в університеті є залучення якнайбільше студентів до занять спортом та боротьбою дзюдо; підтримка та зміцнення збірної університету з боротьби новими спортсменами; популяризація здорового способу життя.

Напишіть відгук