Настільний теніс

В XVI столітті в Англії та Франції виникла забавна гра без певних правил. Збереглися малюнки, на яких можна побачити гру давніх часів, коли грали ракетками зі струнами, схожими на ті, які сьогодні прийняті у звичайному, так званому, великому тенісі.

Можливо, що настільний теніс виник у США, Індії або Південній Африці (передбачається, що в останніх двох країнах у настільний теніс почали грати відряджені туди Британські офіцери). Незабаром гра з відкритого повітря перейшла в приміщення – грали на підлозі. Пізніше з’явилася гра на столах, розташованих на деякій відстані один від іншого. Пройшло ще небагато часу, і дві половинки стола були зрушені, між ними натягнули сітку. Простий інвентар, а головне невеликі розміри площадки дозволяли грати де завгодно. Настільний теніс одержав поширення. Тоді не було певних правил. М’ячі виготовлялися з ниток, книги, розставлені на столі, були сіткою; а шматки товстого картону були ракетками.

Досить довго гра використовувалася не як вид спорту, а тільки як засіб для проведення вільного часу та активного відпочинку. Наприкінці вісімдесятих років XIX століття гра стала популярною багато в чому через конкуренцію серед виготовлювачів інвентарю, що сприяла вдосконалюванню ракеток і м’ячів. Основним їхнім виробником була американська фабрика братів Паркер, штат Массачусетс.Ця фабрика робила й експортувала в Англію все для гри в “Теніс для приміщень”. Однак англійські компанії, такі як Ayres Ltd. (вони рекламували цей вид спорту як “Мініатюрна гра в лаун-теніс у приміщеннях”), одержали власні патенти.

В XIX столітті він з’явився і в Росії. В 1860 році в Петербурзі відкрився клуб “Крикет і лаун-теніс”, але як і раніше найулюбленішими в ньому були ігри: волан, гилка, і тамбурин.

Гру тамбурин, або, як її ще називали, “же де пом” (з ракетками круглої форми, без ручки), певною мірою можна вважати попередницею настільного тенісу.

М’ячі виготовляли з гуми або пробки, їх часто зашивали в тканину. Ракетки не були стандартизовані (до речі, дотепер ракетки випускають різної форми, розміру та матеріалів).

Безсумнівно, головним удосконаленням був порожній м’яч.

От одна з версій його виникнення: в 1900 році гравець по ім’ю Джеймс Гибб в Америці натрапив на маленькі порожні кольорові кульки – дитячі іграшки. Після повернення до Англії він спробував подібну порожню кульку на столі і виявив, що він має величезну перевагу перед цільним.

Цікава була форма учасників… Струга вечірня, а саме: жінки – у довгих платтях; чоловіки – у смокінгах.

Поступово стала змінюватися форма ракетки. З’явилися фанерні ракетки, вага зменшився майже втроє. Укорочена ручка викликала необхідність по-новому тримати ракетку (визначила нову «хватку», як ми говоримо сьогодні).

Стали застосовуватися нові матеріали для обклеювання ігрової поверхні: пергамент, шкіра, велюр та ін. Автором таких модифікацій ракеток можна вважати англійця Е.Гуда. Завдяки бурхливому розвитку промисловості, появі нових матеріалів, що знаходять своє застосування і у спорті, змінювався спортивний інвентар. А це, у свою чергу, не могло прямо не вплинути на техніку і тактику гри. Змінювалися і правила гри. Особливо помітний поштовх розвитку настільного тенісу дало появу пористої, губчатої гуми (губки), що стали застосовувати як накладку на ракетку. До того гра йшла в безпосередній близькості від стола, плоскими ударами. З появою губки (1930р.) гра стала різноманітнішою, а саме завдяки щільному зчепленню ракетки з м’ячем стало можливим надавати йому сильні обертання.

Змінилася траєкторія польоту м’яча, відкрилася можливість грати активно навіть тоді, коли він уже опускався нижче сітки. Спортсмени, що грають у захисному стилі, тепер повинні були далеко відходити від стола і швидко повертатися до нього. Гра ставала всі динамічнішою.

Багато цінного вніс у техніку та тактику настільного тенісу п’ятикратний чемпіон світу (1930-1935рр.) англієць Віктор Барна. Завдяки йому гра стала захоплюючим видовищем. Інтерес глядачів до змагань значно виріс. Досить сказати, що змагання на першість світу у Лондоні в 1935 році щодня спостерігали до 10 тисяч чоловік. Гра стала буяти швидкими пересуваннями, стрімкими кидками, різкими одиночними та серійними ударами. У результаті, в 1936 році, конгрес ITTF вирішив змінити назву гри. Замість старої назви «пінг-понг» з’явилося «настільний теніс».

 

Залишити відповідь